Banal and everyday (inter)nationalism: French and Italian anarchist exiles in London, 1870s–1914

Abstract

This article explores the anarchists' multilayered theoretical and practical engagement with the concepts and performance of nations, nationalism and national belonging, by applying the frameworks of banal nationalism (understood as an ideology) and everyday nationhood (the daily practices in which nation and nationhood are enacted) as analytical categories, to investigate the Italian and French anarchist exile groups in London between 1870 and 1914. Adopting these theoretical categories proves fruitful in probing the anarchists' perception and enactment of the idea of nation and national belonging, contributing to the literature on the relationship between pre-1914 socialist movements and (inter)nationalism and highlighting the specificity of anarchism therein. Using Fox and Miller-Idriss's four categories of everyday nationhood, we show that while the anarchists explicitly subverted the everyday performance of nationhood, redeploying it along internationalist lines, some forms of attachment to the national did endure and were in fact not always contradictory with anarchist internationalism.Looking at the exilic rituals of this intensely diasporic group thus complicates the simplistic but still pervasive view of a monolithic ideological internationalism and rejection of the national on the part of anarchists.

Transnational Activism through the Prism of Anarchism, and Vice Versa

“…The example of anarchism nonetheless evidences the productive entanglement of national and international scales. Activists' engagement with their own patriotism and national affiliations created original cultures of internationalism and sophisticated expressions of national identities, 12 new imaginaries of the national and a borderless world predicated on ideals of "federalism, the devolution of power, self-determination or self-government, autonomy and the right of secession", as well as a record of thought and activism about national emancipation that remains influential today. 13 Could one say that scholars are now paying enough attention to the "rootedness" of these cosmopolitan activists?…”

The Role of Language and Language Practices in the “Everyday Nationalism”

“…Дещо пізніше концепція «банального націоналізму» («Banal Nationalism») була уточнена та доповнена концепцією «повсякденної національності» («Everyday Nationhood») (Antonsich, 2020(Antonsich, , 2015Bantman & Paola, 2022;Edensor, 2002;Edensor and Sumartojo, 2018;Skey & Antonsich, 2017;Fox and Miller-Idriss, 2008;Fox, 2017;Ichijo and Ranta, 2016), які разом задають основні напрямки дослідження «націоналізму повсякденності» («Everyday Nationalism») (Antonsich, 2015;Bantman and Paola, 2022;Fox & van Ginderachter, 2018;Hearn and Antonsich, 2018;Ichijo and Ranta, 2016;Jones & Merriman, 2009;Knott, 2015;Krasniqi, Sokolić and Kostovicova, 2020;Liinpää M., 2020;Millei & Imre, 2021).…”

“…Серед них, зокрема: А. Аксой (Aksoy & Robins, 2003), П. Аласуутарі (Alasuutari, 2013), Д. Алдерман (Alderman, 2003), М. Антонсич (Antonsich, 2015(Antonsich, , 2020Skey & Antonsich, 2017;Hearn &Antonsich, 2018), К. Бентман (Bantman & Paola, 2022), М. Бенвелл (Benwell, 2017), Н. Бозартіс (Bozatzis, 2014), М. ван Гіндерахтер (Fox and van Ginderachter, 2018], Т. Гуллівєр (Gulliver, 2011), Т. Еденсор (Edensor, 2002;Edensor &Sumartojo, 2018), Р. Джонс (Jones & Merriman, 2009), Р. Імре (Millei and Imre, 2021), А. Ічійо (Ichijo &Ranta, 2016), Е. Кнотт (Knott, 2015), Д. Костовіцова (Krasniqi, Sokolić & Kostovicova, 2020), Л. Крам (Cram, 2001), В. Краснікі (Krasniqi, Sokolić &Kostovicova, 2020), Т. Кьюсак (Cusack, 2001), А. Лахуд (Lahoud, 2008), Дж. Лейб (Leib, 2011), М. Ліінпяя (Liinpää, 2020), П. Мерріман (Jones and Merriman, 2009), З. Міллей (Millei &Imre, 2021), С. Міллер-Ідрисс (Fox and Miller-Idriss, 2008), А. Паасі (Paasi, 2016), П. ді Паола (Bantman &Paola, 2022), Дж. Пенроуз (Penrose, 2011), Р Ранта (Ichijo &Ranta, 2016), К. Робінс (Aksoy and Robins, 2003), М. Скей (Skey and Antonsich, 2017), В. Славчєва-Пєткова (Slavtcheva-Petkova, 2014), І. Соколіч (Krasniqi, Sokolić &Kostovicova, 2020), Л. Сзульц (Szulc, 2017;Szul...…”

“…Причому, як зазначає М. Антонсич, вдача «банального націоналізму» полягає в тому, що він є відкритим і гнучким: його можна пристосувати до різноманітних контекстів, часом далеких від тих, які спершу обговорювалися в новаторській книзі М. Білліга (Billig, 2002, p. 33-34). Зрештою, «банальний націоналізм» був перероблений, аби відповідати множині інших просторових та цивілізаційно-ідеологічних вимірів: місцевому / локалістському (Alasuutari, 2013), транснаціональному / транснаціоналістському (Aksoy & Robins, 2003), інтернаціональному / інтернаціоналістському (Bantman & Paola, 2022), європейському / європеїстському (Cram, 2001;Slavtcheva-Petkova, 2014), американському / американістському (Slavtcheva-Petkova, 2014) оксидентальному / оксиденталістському (Bozatzis, 2014), расовому / расистському (Liinpää, 2020) тощо.…”

“…Дослідження «повсякденної національності» тісно пов'язані з питаннями ідентичності (Antonsich, 2020;Antonsich, 2015;Bantman &Paola, 2022;Edensor, 2002;Edensor &Sumartojo, 2018;Skey and Antonsich, 2017;Fox &Miller-Idriss, 2008;Fox, 2017;Ichijo &Ranta, 2016), практиками споживання (Edensor, 2002;Ichijo and Ranta, 2016) та ритуальними практиками (Bantman and Paola, 2022;Edensor, 2002) тощо, хоча іноді «повсякденна національність» розуміється не як один із проявів «націоналізму повсякденності» («Everyday Nationalism»), який уточнює та доповнює «банальний націоналізм», а фактично як його синонім (Antonsich, 2015;Bantman &Paola, 2022;Fox & van Ginderachter, 2018;Ichijo and Ranta, 2016;Hearn &Antonsich, 2018;Jones &Merriman, 2009;Knott, 2015;Krasniqi, Sokolić & Kostovicova, 2020;Liinpää, 2020;Millei & Imre, 2021).…”