Питання, пов'язані з еволюцією мови та її функціями, продовжують залишатися актуальними, бо, як наголошує Г.В. Ейгер, вона увійшла в десятку найбільш важливих проблем лінгвістики у ХХІ ст. та отримала назву «еволюційна лінгвістика» 1 . Отже, діахронічний підхід до вивчення мовних явищ стає в останній час дуже важливим, бо тільки в ретроспекції можливо виявити динаміку взаємодій одних мовних явищ з іншими, вплив культурно-історичних факторів на еволюційні мовні зміни, і тим самим знайти сутність явищ, що вивчались, та забезпечити розуміння їх сучасного стану. На необхідності розгляду діахронічної сторони мовних явищ наполягав свого часу Г. Пауль, бо вважав будь-які свідомості неповними, якщо вони не містять діахронічних свідчень 2 .У цьому науковому доробку розглянуті зімкнені приголосні /b, d, gp, t, k/ на початку (анлаут) та в кінці слова (ауслаут) у трьох творах сучасних німецьких авторів. Для дослідження були взяті роман П. Зюскінда «Парфумер. Історія одного вбивці» 3 , роман Т. Вермеша «Він знову тут» 4 та збірка віршів «Великий океан. Вірші для усіх» під видавництвом Г.-Й. Гельберга4 5 , де зібрано більше 350 віршів 40 німецьких авторів за останні 60 років.Реалізація наданих зімкнених приголосних у сучасних німецьких словах була також розглянута за словником К. Дуден 6 та словником німецької вимови DAWB 7 під видавництвом Е.-М. Крех та ін. авторів.