Archetypes: The Contribution of Individual Psychology to Cross-cultural Symbolism

Abstract

When a patient reports a dream or undirected fantasy in psychotherapy, classical Jungian technique includes, among other things, comparing this material to that of cross-cultural symbolism (CCS). The validity of this aspect of the method hinges on what we think the origin of CCS is. If we believe that the lion’s share of such content comes from specific universal tendencies of the individual psyche, then it is reasonable to look to CCS as a source of clinical interpretive information. If not, however, the method loses credibility. An examination of this comparison reveals that some discussions about archetypes have been plagued by a false dichotomy of biology vs. emergence. Addressing this problem helps to organize various theories about archetypes that compare CCS into a more productive dialogue.

Historico-philosophical interpretation of the archetypes of personality as symbolic images of the collective unconscious in the receptive field of psychoanalytic views of Сarl Gustav Jung

“…summa summarum) и являются общими для культур разных народов мира; (6) выявлено, что трансцендентная функция -это связующее звено между сознательной и бессознательной структурой, которая при их столкновении способна «безболезненно» нейтрализовать последствия внутреннего конфликта. : личность, архетип, cамость, коллективное бессознательное, миф, символ, сновидения, трансцендентная функция, принцип синхроничности, когерентность, индивидуация (Goodwyn, 2020); німецького вченого Кристіана Рослера (Roesler, 2020) і американських юнґіанських аналітиків -Мюррея Стайна (Stein, 2019; і Джеймса Холліса (Hollis, 2020).…”

Historico-Philosophical Ехрlication of the Phenomenon Personality: A View Through the Lens of Jung’s of the Analytical Psychology

“…Cеред сучасних досліджень в контексті даної проблематики особливої уваги заслуговують роботи таких науковців: американського дослідника Джозефа Камбре [1], який інтерпретує історичні події, спираючись на запропоновану Карлом Ґуставом Юнґом концепцію синхронічності (1952 р.). Втім, американські дослідники Ерік Гудвін [7] і Джонатан Еріксон[3] досліджували взаємозв'язок між безсвідомою і свідомою інстанцією та провели компаративний аналіз між активною і пасивною моделями психіки, що з'явилися в нейробіології творчості та англійський юнґіанський аналітик Ентоні Стівенс [17] так само, як і останні, вважав, що архетипи є організаційними структурами індивідуального досвіду особистості. До того ж американсько-швейцарський юнґіанський аналітик Мюррей Стайн [16] додає, що прояв психічних архетипічних реакцій особистості, як типовий спосіб комунікації впливає на розвиток емоційного інтелекту особистості.…”