“…Будь-яка сучасна вітроенергетична установка має систему стабілізації, що підтримує її роботу поблизу точки оптимума, яка відповідає поточній швидкості вітру. В роботах [1,2] в якості засобу управління в для ГОВТ запропоновано використання підходів, що базуються на змінах площі поверхні що ометається [3], наприклад, вивід ротору з під вітру [1], або використання розсувних лопатей [2]. В роботі, що пропонується, моделюються перехідні процеси в замкнутій системі стабілізації обертів ротора Дар'є ВЕУ із змінною довжиною лопатей, що узагальнює викладені в роботах [1,2] підходи та розповсюджує їх на вертикально-осьові ВЕУ.…”