5 Tilorone and Related Bis-basic Substituted Polycyclic Aromatic and Heteroaromatic Compounds

Levin, Reuben; Albrecht, W. L.

doi:10.1016/s0079-6468(08)70319-9

Cited by 9 publications

(3 citation statements)

References 52 publications

Supporting

Mentioning

Contrasting

Unclassified

Order By: Relevance

“…Screening of an in‐house compound library identified tilorone as a novel ligand that bound and activated α7 nAChR. Surprisingly, tilorone has been known for over 30 years as an orally active interferon inducer ( Levin and Albrecht, 1981 ). To our knowledge, never before has tilorone been evaluated as a ligand for a neurotransmitter receptor.…”

Section: Discussionmentioning

confidence: 99%

α7 nicotinic acetylcholine receptor agonist properties of tilorone and related tricyclic analogues

Briggs

Schrimpf

Anderson

et al. 2008

British J Pharmacology

View full text Add to dashboard Cite

Background and purpose: The a7 nicotinic acetylcholine receptor (nAChR) has attracted considerable interest as a target for cognitive enhancement in schizophrenia and Alzheimer's Disease. However, most recently described a7 agonists are derived from the quinuclidine structural class. Alternatively, the present study identifies tilorone as a novel a7-selective agonist and characterizes analogues developed from this lead. Experimental approach: Activity and selectivity were determined from rat brain a7 and a4b2 nAChR binding, recombinant nAChR activation, and native a7 nAChR mediated stimulation of ERK1/2 phosphorylation in PC12 cells. Key results: Tilorone bound a7 nAChR (IC 50 110 nM) with high selectivity relative to a4b2 (IC 50 70 000 nM), activated human a7 nAChR with an EC 50 value of 2.5 mM and maximal response of 67% relative to acetylcholine, and showed little agonist effect at human a3b4 or a4b2 nAChRs. However, the rat a7 nAChR maximal response was only 34%. Lead optimization led to 2-(5-methyl-hexahydro-pyrrolo[3,4-c]pyrrol-2-yl)-xanthen-9-one (A-844606) with improved binding (a7 IC 50 11 nM, a4b2 IC 50 430 000 nM) and activity at both human and rat a7 nAChR (EC 50 s 1.4 and 2.2 mM and apparent efficacies 61 and 63%, respectively). These compounds also activated native a7 nAChR, stimulating ERK1/2 phosphorylation in PC12 cells. Conclusions and implications: Tilorone, known as an interferon inducer, is a selective a7 nAChR agonist, suggesting utility of the fluorenone pharmacophore for the development of a7 nAChR selective agonists. Whether a7 stimulation mediates interferon induction, or whether interferon induction may influence the potential anti-inflammatory properties of a7 nAChR agonists remains to be elucidated.

show abstract

Section: Discussionmentioning

confidence: 99%

α7 nicotinic acetylcholine receptor agonist properties of tilorone and related tricyclic analogues

Briggs

Schrimpf

Anderson

et al. 2008

British J Pharmacology

View full text Add to dashboard Cite

show abstract

“…серед останніх високо ефективними інтерфероногенами є планарні ароматичні або гетероароматичні сполуки, які здатні до інтеркаляції між комплементарними парами азотистих основ ДНК, зокрема 2,7-біс-[2-(діетиламіно)етокси]флуорен-9-он (тилорон) [22,28]. Ця сполука має антивірусну, інтерфероніндукувальну, імунотропну, протипухлинну і протизапальну активність [30]. Нещодавно з'явилися повідомлення про її нейротропні властивості.…”

Section: вступunclassified

Effects of diphenyl derivatives on electrophoretic mobility of murine T lymphocytes

Dolga¹,

Pogoriela²,

Bohorad-Kobel's'ka³

et al. 2013

Fiziol Zh

View full text Add to dashboard Cite

Вплив похідних дифенілу на електрофоретичну рухомість Т-лімфоцитів селезінки миші Методом клітинного електрофорезу досліджували ранні зміни електрофоретичної рухомості (ЕФР) Т-лімфоцитів селезінки миші, індуковані структурними аналогами аміксину дигідрохлоридом 4,4'-біс-[2-(діетиламіно)етокси]дифенілу (сполука 1) та дигідрохлоридом 2-метоксикарбоніл-4,4'-біс-[2-(діетиламіно)етокси]дифенілу (сполука 2). В інтервалі 0-2 год усі сполуки дозозалежно збільшували абсолютне значення ЕФР порівняно з контролем. Ці зміни були однотипними та відрізнялися лише кількісно. В інтервалі 2-4 год за наявності аміксину або сполуки 1 абсолютне значення ЕФР додатково збільшувалося, а за наявності сполуки 2, навпаки, зменшувалося. Показано, що протилежна спрямованість ефектів указаних сполук може бути обумовлена тим, що аміксин та сполука 1 індукують, а сполука 2 не індукує продукцію інтерферону в Т-лімфоцитах in vitro. Отримані результати важливі для розуміння механізмів імуномодулювального ефекту аміксину та його структурних аналогів.

show abstract

“…Interferon inducers, e.g. double stranded RNA, (poly I:C, poly A:U), tilorone and analogs, have been studied as immune potentiators in the immunochemotherapy of cancer and other disorders (Johnson, 1979;Levin & Albrecht, 1982). A simple aliphatic diamine, CP 20961 (Fig.…”

mentioning

confidence: 99%

Non‐steroidal immunoregulants

1981

Vet Pharm & Therapeutics

View full text Add to dashboard Cite

5 Tilorone and Related Bis-basic Substituted Polycyclic Aromatic and Heteroaromatic Compounds

Cited by 9 publications

References 52 publications

α7 nicotinic acetylcholine receptor agonist properties of tilorone and related tricyclic analogues

α7 nicotinic acetylcholine receptor agonist properties of tilorone and related tricyclic analogues

Effects of diphenyl derivatives on electrophoretic mobility of murine T lymphocytes

Non‐steroidal immunoregulants

Contact Info

Product

Resources

About