Метод Забезпечення Енергозбереження Сузір’я Малих Супутників Супутникової Мережі З Розподіленою Архітектурою

Abstract

В роботі розв’язано науково-практичне завдання розроблення моделей для інтеграції технології бездротової передачі інформації та енергії у інфраструктуру супутникової мережі на базі малих супутників з використанням алгоритмів та засобів штучного інтелекту в умовах високої динаміки зміни ймовірнісно-часових характеристик інформаційних потоків та суперечливих вимог до якості обслуговування. Запропоновано концептуальну модель інтеграції технології бездротової передачі інформації та енергії у інфраструктуру супутникової мережі на базі малих супутників, яка забезпечує необхідну інфраструктуру для підтримки розроблених інтелектуальних алгоритмів управління інфокомунікаційними потоками. Розроблено моделі та засоби для аналізу і управління ресурсами в низькоорбітальній супутниковій системи (НОСС) на базі розподіленого супутника (РС) для передачі інформації та енергії: модель радіоканалу зв’язку з телекомунікаційною системою на основі висотної аероплатформи (ТСВА); віртуальну модель для аналізу широкосмугових радіоканалів з використанням трасування променів при багатопроменевому поширенні радіохвиль; спосіб та алгоритми підвищення енергозбереження у Cub-SATах НОСС на базі РС з використання штучного інтелекту; структурну схему технічної реалізації запропонованого способу підвищення енергозбереження у Cub-SATах НОСС на базі РС. Запропоновано алгоритм збору даних, що передбачає відстежування стану блоків системи підвищення енергозбереження в Cub-SAT НОСС на базі РС при багатопроменевому поширенню радіохвиль для раціонального збору даних із використанням зміни значень, як метрик евклідових відстаней, так і метрик функціональних технічних параметрів, по відношенню до кількості кластерів. Новизна даного підходу полягає у відмінності від класичної реалізації тим, що введені метрики співвідношення сигнал/шум та затримка компонентів багатопроменевого сигналу, замість метрики Евклідової відстані, що дає змогу враховувати просторові характеристики поширення сигналу в процесі само оптимізації розробленої приймальної структури та відповідно підвищити її технічну ефективність.