“…Незважаючи на наявну диференціацію всередині спектра активності різних препаратів, ран-жованих від лімітованої дії до ширшого спектра, найбільші відмінності між ними виявляються під час оцінювання їхніх побічних ефектів, міцно пов'язаних із преклінічними даними, з онто генетичним етапом розвитку дитини (періодом статевого дозрівання), високим ризиком суїцидальної поведінки, психічною та соматичною коморбідністю, можливістю і далі проводити підтримувальну терапію препаратом першої допомоги, ефектом ресоціалізації, комплаєнс-ефектом, новими можливостями терапії, вартістю лікування [11][12][13]. Разом з теоретичним обґрунтуванням поняття «резистентна депресія», в науковій медичній літературі для визначення нечутливості депресивного стану до лікування також вживають терміни «терапевтично резистентна депресія», «медикаментозно резистентна депресія», «медикаментозно стійка депресія», «стійка депресія», «терапевтично стійка депресія», «рефрактерна депресія», «стійка до лікування депресія» тощо [14][15][16][17] Нині немає єдиної думки про роль генетичних факторів у виникнення депресивних станів [19][20][21][22][23][24]. На сучасному етапі вивчення особливостей мутаґенезу не обмежується оцінкою спонтанного рівня хромосомних порушень, а включає визначення чутливості хромосом соматичних клітин людини до додаткового тестування з мутагенним навантаженням in vitro.…”