In recent years, “nudging” has become a standard behavioral intervention at the individual level and for the design of social policies. Although nudges are effective, such interventions seem to be limited to a given space and time, and there is only scant evidence to support the contrary view. On the other hand, choice architects may utilize another type of intervention called “boosting,” which shows the promise of generalized and lasting behavioral change. A government can use these tools to shape public policy. Behavioral interventions such as policy-making tools have their boundaries, as does the law. We argue that nudging and boosting may serve as active local or global aids in support of the legal system under certain circumstances. Nudging and boosting can also support the legal system, especially in relation to emerging social issues or events that are unprecedented, such as the recent global COVID-19 pandemic, where certain behavioral patterns are expected, but it would be difficult or impossible to enforce them through the law alone.

No abstract

No abstract

Przedmiotem rozważań podjętych przez Autorów w niniejszym artykule jest problematyka prawna związana z możliwością dochodzenia roszczenia z tytułu naruszenia dóbr osobistych w Internecie od bezpośredniego sprawcy naruszenia przez pryzmat konieczności ustalenia danych osobowych naruszyciela. Omówiono możliwość złożenia wniosku o udostępnienie tych danych do service providera, uwzględniając zarówno stanowisko wyrażane przez ETS, jak i krajowe sądownictwo administracyjne. Zwrócono uwagę na fakt, że trudność w ustaleniu tych danych (przede wszystkim zgodnie z zapisami ustawy z dnia 18 lipca 2002 r. o świadczeniu usług drogą elektroniczną) skutkuje nieprawidłową praktyką inicjowania postępowania karnego, co z kolei powoduje obciążenie organów dochodzeniowych zadaniami nie służącymi celom procesu karnego a cywilnego.

To prepare law students to be efficient lawyers, European law schools need to reinvent themselves. This article presents the reform proposal we created for our university in 2016-2017. It is based on our experience as students, academics and practitioners. According to us, law schools while reinventing curricula should focus on interdisciplinarity and cooperation. The law schools should create a platform for cooperation with the business community, whose objective will be to work together on the substantive content of particular classes (especially in higher years of study) so students will become familiar with current problems during their studies. Law schools should also take into account the path students can choose after graduation. The fact is the Polish law schools treat every single student in the same way under the assumption that after graduation student will become a lawyer, and choose the classic path to become for example a judge or an advocate (attorney at law). The reality is however completely different. We see the law as a living instrument, so we have found new methods of teaching. We believe only all these changes put together, combined with the development of an integrated system of teaching and methods, will allow creating a law school of the future.Анотація. Щоб підготувати студентів-правників до ефективної діяльності в майбутньому, європейські правничі школи повинні переосмислити себе. У цій статті представлене бачення реформи, яку ми розробили для нашого університету у 2016-2017 роках. Вона ґрунтується на досвіді наших студентів, викладачів та практиків. Ми вважаємо, що, оновлюючи свої навчальні плани, правничі школи повинні фокусувати увагу на міждисциплінарності та співпраці. Юридичні школи повинні створити платформу для співпраці з бізнес спільнотою, яка дасть змогу разом працювати над змістом конкретних Olga M.Piaskowska, Piotr F. Piesiewicz 127 курсів та занять (особливо, під час старших років навчання) -щоб студенти ще під час навчання мали змогу ознайомитися із поточними проблемами. Правничі школи також повинні враховувати шлях, який студент може обрати після закінчення навчання. Справа в тому, що польські правничі школи застосовують однаковий підхід до кожного студента, вважаючи, що після навчання він або вона стануть правником, який обере класичний шлях, наприклад -стане суддею чи адвокатом. Однак, реальність зовсім інша. Ми бачимо право як живий інструмент і тому винайшли нові методи навчання. Ми віримо, що лише всі ці зміни, поєднані в сукупності з розвитком інтегрованої системи навчання та методів, дозволять створити правничу школу майбутнього.Ключові слова: реформа, юридична освіта, навички юридичної роботи, юридичний факультет, Польща, навчальні програми. 128Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди «ПРАВО». Випуск 30, 2019 р.

In recent years, “nudging” has become a standard behavioral intervention at the individual level and for thedesign of social policies. Although nudges are effective, such interventions seem to be limited to a given spaceand time, and there is only scant evidence to support the contrary view. On the other hand, choice architects mayutilize another type of intervention called “boosting,” which shows the promise of generalized and lastingbehavioral change. The government can use these tools to shape public policy. Behavioral interventions such aspolicy-making tools have their boundaries, as does the law. We argue that nudging and boosting may serve asactive aids in support of the legal system under certain circumstances. Nudging and boosting can also supportthe legal system especially in relation to emerging social issues or events that are unprecedented, such as therecent COVID-19 pandemic, where certain behavioral patterns are expected, but it would be hard or impossibleto enforce them through the law alone.

Celem analizy przeprowadzonej w niniejszym artykule było wskazanie zakresu odpowiedzialności za naruszenie dóbr osobistych osoby, która w Internecie umieszcza hiperlink do materiału naruszającego dobra osobiste innej osoby. Ponadto analizie poddano, w jakich sytuacjach, powołując się na działanie w ramach kontratypu, osoba ta będzie mogła uchylić się od odpowiedzialności. W toku analizy autorzy skupili uwagę na problematyce naruszenia dobra osobistego w postaci czci, choć dokonując udostępnienia, określony użytkownik może naruszyć także inne dobra osobiste, w tym wymienione w art. 23 k.c. W rozważaniach uwzględniono, iż naruszenie czci może przybrać zarówno postać przekazu werbalnego, jak i niewerbalnego, ale także może nastąpić przez zamieszczenie określonej treści z wykorzystaniem funkcjonalności serwisów społecznościowych. Dokonano także rozróżnienia udostępnianych materiałów, mając na uwadze podmiot, od którego określony materiał pochodzi, jak i podmiot, który go udostępnia. Kwestia ta nie pozostaje bowiem bez znaczenia dla ewentualnej możliwości uchylenia się od odpowiedzialności przez podmiot udostępniający materiał.